У неділю, 25 травня, з російського полону в Україну повернулося 303 захисники. Серед них – п’ятеро прикарпатців, зокрема Роман Теренчин зі Слободи Долинської, що в Івано-Франківській області.
Військовослужбовець, який провів у полоні 890 днів, служив старшим навідником кулеметного взводу роти вогневої підтримки 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Про це повідомляють “Вікна”.
Боєць потрапив у полон у грудні 2022 року після поранення біля Кремінної на Луганщині. Протягом 890 днів полону рідні не отримували жодних листів чи дзвінків.
Про звільнення чоловіка Ольга Теренчин дізналася спочатку з повідомлення в застосунку “Дія”, а згодом їй зателефонували з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Пізніше Роман сам зв’язався з дружиною з госпіталю.
“Важко передати емоції, адже всі почуття перемішались, радості не було меж. Чоловік та діти для мене – все. У нас з Романом 6 серпня буде 20-та річниця весілля, тому я дуже хотіла, щоб ми її разом відсвяткували. 17 травня йому виповнилося 42 роки, а найменшому Роману 4 травня — 2 роки. Я була на п’ятому місяці вагітності, коли він потрапив у полон”, – розповіла жінка.
17 травня звільненому з полону захисникові виповнилося 42 роки, а його найменшому синові – 2 роки. На момент полону дружина перебувала на п’ятому місяці вагітності. Весь цей час вона жила вірою, що чоловік повернеться додому.
Ольга розповіла, що її чоловік мав досвід участі в бойових діях ще у 2015-2016 роках у зоні АТО, зокрема поблизу Донецького аеропорту, Авдіївки та Станиці Луганської, будучи в складі 128-ї гірсько-штурмової бригади. У серпні 2022 року він добровільно знову вирушив на фронт. Саме тоді жінка дізналась про вагітність, а наймолодший син став для матері символом надії та сили у період довгого очікування.
За словами Ольги, 19 грудня 2022 року було втрачено зв’язок з чоловіком. Вже 21 грудня вона отримала сповіщення, що Роман зник безвісти.
“У мене тоді найдовша ніч була у житті, а наступного дня я уже знала, що він у полоні, адже побачила на Телеграм-каналах відео, що його, пораненого, захопив ворог. Пізніше ще зустрічала відео з чоловіком. У січні 2024 року також отримала звістку від звільненого полоненого, що був з чоловіком у медчастині в колонії”, – розповіла дружина захисника.
Протягом 890 днів полону рідні Романа не отримували ні листів, ні дзвінків. Увесь цей час його сім’я могла лише молитися, сподіватися, чекати та брати участь в акціях підтримки. Наймолодший син став для Ольги своєрідною розрадою, допоміг хоч трохи відволіктися та зібрати сили, щоб жити далі й боротися за повернення чоловіка.
Жінка практично не спала – максимум чотири години на добу. Решту часу вона проводила за пошуками будь-якої інформації в інтернеті про полоненого чоловіка та можливі шляхи його повернення. Дворічний син Роман, як і 19-річний Даниїл, дуже схожі на батька, а середній син Матвій, якому 15 років, більше нагадує матір.
Теренчин обіймав посаду старшого навідного солдата кулеметного взводу роти вогняної підтримки 95 окремої десантно-штурмової бригади. За словами дружини, він отримав поранення у нього, йому встановили два апарати Єлізарова.
“Коли я його вчора питала, як почувається, то віджартовувався, що він тепер “залізна людина”, але від блискавки ховатись доведеться. Щодо мене, то я б уже була вчора йшла пішки до нього на зустріч, але треба кілька днів карантину почекати. З найстаршим та наймолодшим поїдемо його провідати. Він у нас дуже любить солодке, тому точно спечу йому бісквіт”, – зазначила Ольга.
Ольга також згадала першу зустріч із майбутнім чоловіком. Тоді вона була у сьомому класі, а Роман – у дев’ятому. Вони зустрілися біля дошки з розкладом. Після школи офіційно зустрічались лише два місяці перед весіллям, бо вже знали одне одного все життя.
“Роман — мій друг та підтримка. Він у мене безвідмовний, хоч і має сталевий дух. Моєї сестри чоловік Олександр пішов на фронт після полону Романа, а до пів року загинув. У нього залишилося троє маленьких дітей. Ще у мене брат військовий капелан і найстарший син Даниїл вчиться на священника. Знаю, що саме Господь Бог, Гошівська Богородиця та святий Юда Тадей повернули мені моє серце, мого чоловіка”, – зазначила жінка.
Як повідомляв OBOZ.UA, на українсько-російських переговорах за участі Туреччини, що відбулися у Стамбулі 16 травня, сторони домовилися про обмін полоненими у форматі “1000 на 1000” та подальше обговорення припинення вогню.
Перший етап відбувся 23 травня – цього дня додому повернулися 390 українців, серед яких 270 воїнів Сил оборони та 120 цивільних.
Наступного дня, 24 травня, Україна обміняла ще 307 захисників – це воїни ЗСУ, Державної прикордонної служби, Національної гвардії. Також додому повернулися 27 оборонців Маріуполя.
На третій день великого обміну вдалося повернути ще 303 українців. Серед них були 70 захисників Маріуполя, а також воїни ЗСУ, Нацгвардії, Держприкордонслужби та Державної спеціальної служби транспорту.
Офіційно повних списків українців, яких повернули додому в результаті цього обміну, ще немає, але місцева влада та рідні публікують окремі прізвища у відкритому доступі. OBOZ.UA зібрав всю відому наразі інформацію.
Джерело: OBOZ.UA
