19-річна Карина (ім’я змінене) самотужки вибралась з окупованого Донецька, отримала український паспорт, готується вступати до вишу та жодного дня не пошкодувала про свій вчинок. На підготовку до втечі з окупації дівчина витратила два роки, сама дорога зайняла два важкі дні, за які втікачка пройшла три кордони та кілька фільтрацій – все заради того, щоб відчути себе вільною.
Про життя в окупованому Донецьку та про те, що їй довелось пережити, Карина розповіла “Суспільному”. Вона зазначила, що їй на усьому маршруті додому допомагала команда спілки “Українська мережа за права дитини”.
“Я виїхала спеціально з “ДНР”, бо не можу там, я їх ненавиджу. Я свідомо обрала Україну, щоб їх не бачити. Основна мета є: я в Україні. Усе, шляху назад немає. Не було жодного дня, коли я хотіла б повернутися. Жодної хвилини, жодної секунди. У мене третє громадянство і нарешті воно справжнє!”, – розповіла Карина.
Втеча з окупації
Те, що з Донецька треба виїжджати, Карина вирішила у 2022 році після повномасштабного вторгнення. З того часу вона готувалася до цього кроку. На підтримку рідних розраховувати не могла.
За словами дівчини, у свій час вона завела розмову з мамою про плани жити окремо.
“Так вона пообіцяла ноги переламати, якщо я поїду в “Укропію” – наздожену, каже, і ніхто тебе більше не побачить. Вона дуже проросійських поглядів, а вітчим – той взагалі військовий РФ”, – розповіла Карина.
Дочекавшись повноліття, дівчина влаштувалася на роботу в АЗС, щоб заробити гроші на проїзд. На це пішов рік.
“Рік працювала, щоб в мене була “фінансова подушка”. Майже перед від’їздом зв’язалася з командою повернення “Українська мережа за права дитини”. Її фахівці допомагали мені протягом усього маршруту”, – розповіла втікачка.
Вона зізналась, що шлях був непростий. На дорогу пішло дві доби та до 15 тисяч гривень. До кордону з РФ доїхали з місцевим перевізником через Луганщину в компанії з українцями, які так само виїжджали з окупації. Далі – через Росію до кордону з Білоруссю.
За словами Карини, вона найбільше боялась жорстких фільтрацій саме в Білорусі, про які багато чула.
“Страшно переживала, дуже боялася. Вони оглянули речі та мій телефон, і зрештою – пропустили. Головне там – не казати нічого конкретного: ані про причину візиту в сусідню країну, ані про його тривалість. Думаю, пощастило. Бо за бажанням, вони бодай щось, але знайшли б та повели “під білі рученьки”, – розповіла дівчина.
У Білорусі волонтери допомогли з ночівлею, але для перетину кордону з Україною потрібен був “білий паспорт”, і треба було почекати його виготовлення.
І саме тоді її мати дізналася, що донька таки втекла і їде до України.
“Коли вона до мене додзвонилася, там були тільки паузи серед суцільних матів: “Тєбя еті хохли уб’ют на*уй”, – кричала вона мені у слухавку. “Ти для мєня умєрла, єслі туда поєдєш”. Вона тяжка людина, я знала, що так буде. Я знала, що буде така реакція”, – розповіла дівчина.
Зросійщення дітей в окупації
За словами Карини, на школах в окупованому Донецьку більше “зеток”, ніж на військових “Уралах”: Всі святкові та визначні події у навчальних закладах зводяться до військової тематики – незалежно, чи це 1 вересня, чи Новий рік, чи інший будь-який захід.
“Обов’язково на свята, що не пов’язані з війною, буде якась військова тема. На школах більше “зеток”, ніж на військових “Уралах”, і це не перебільшення. Кожне вікно, поверх, фасад — у “зетках”, прапорах та портретах”, — розповіла Карина.
В окупації дітей змушують вивчати два предмети з російської мови – власне саму російську мову, та такий собі “родной язик”, на якому лунає багато пропаганди.
“Родной язик” — це той самий урок російської, але там більше пропаганди – яка Росія “опупєнная”, чому російська мова така “могутня та неперевершена”, – розповіла втікачка.
Також на цих уроках вихваляють російських письменників та принижують українських.
Крім того, дітей навчають альтернативної історії, “де є Русь, а Київської Русі немає. Є тільки якась Русь, у якій столиця то Київ, то Москва”.
Дівчат з підліткового віку привчають до того, що їхнє призначення – народжувати “защітніков родіни”. Вона розповіла, що в коледжі у них був предмет “разговори о важном”, де дівчатав втовкмачували це в голову.
“Все, як вони люблять, в їхніх традиціях – чим раніше народиш, тим краще, бо молода мама – то, мовляв, красиво. Та й навчання для дівчат – ні до чого”, – розповіла Каріна.
Про занепад Донецька в окупації
Багато зруйнованих будинків, закриті шахти, вода — раз на три дні, все місто запилюжене, брудне і в бур’янах – таким Карина згадує рідне місто.
“Це колись воно було містом троянд, зараз такого немає. Все, за що любили Донецьк, помирає, або знищене чи “у передсмертних конвульсіях”, – розповіла вона.
Дівчина зазначила, що окупаційна влада до своїх “успіхів” зараховує “реконструкцію” зупинок громадського транспорту.
“Вєлікая Росія нам ремонтує зупинки та фарбує їх у триколор. Дуже потужний внесок! Сидиш, чекаєш маршрутку, думаєш – зарплата мізер, грошей немає, ціни просто космос, зате – сиджу на триколорі дупою, вау!”, – іронізує Карина.
Вона також розповіла, що коли працювала на АЗС, їй частенько доводилося заправляти машини військових РФ та чула, як вони у розмовах між собою, хизувалися своїми злочинами.
“Так, я стріляв у мирних людей, бо так легше звинуватити Україну”, казали. Росіяни не приховували, що на закритих шахтах, катують українських військових. Я коли працювала на заправці, вони постійно хизувалися, як вони відрізають та ламають їм пальці”, – повідомила Карина.
Про опір в окупації
За словами Карини, вона не обирала бути росіянкою. Але коли їй виповнилось 14 років їй у школі видали паспорт “ДНР”, а потім змусили змінити його на російський.
Також дівчина розповіла, як вони з подругою “поцапались” з російським військовим, який напився та дозволив собі зайвого. Карина, не злякавшись пістолета, яким окупант погрожував дівчатам, сказала тоді йому: “Єдь на свою долбаную родіну”. На що той проявив “героїзм” та вдарив дівчину в обличчя.
Вона шукала способи протистояти окупантам. Вона, маючи хист до малювання, обертала своє захоплення проти загарбників.
“В окупації я малювала такі не дуже приємні для росіян агітаційні листівки”, – розповіла дівчина.
Про плани на майбутнє
Зараз Карина на підконтрольній Україні території та з українським паспортом.За її словами, вона вже має план на найближче майбутнє – дівчина хоче продовжити навчання в українському університеті та стати дизайнером
Нині Карина бере участь в конкурсі на створення візуального роману, де виступає художницею.
Як повідомляв OBOZ.UA, з ТОТ вдалося врятувати 19-річну дівчину, яка прожила в окупації майже 11 років. Вона уникала контактів з окупаційною “владою”, відмовляючись допомагати ворогу просувати його ідеологію.
Джерело: OBOZ.UA
