Михайло Драпатий – офіцер із великим бойовим досвідом, який пройшов шлях від командира батальйону до заступника голови Генерального штабу. Його завдання полягало не лише у стратегічному плануванні, а й у масштабних реформах системи підготовки військових та управлінні Сухопутними військами.
OBOZ.UA зібрав відомості про нього. У найскладніших умовах він демонстрував здатність ухвалювати стратегічні рішення, рятуючи життя побратимів і зберігаючи контроль над ситуацією.
9 травня 2014 року проросійські бойовики штурмували міське управління міліції в Маріуполі. Усередині в цей час проходила нарада силовиків, а загарбники погрожували спалити всіх живцем. На допомогу прибув підрозділ 72-ї окремої механізованої бригади під командуванням майора Михайла Драпатого.
Саме він очолював колону, яка прорвалася крізь барикади та врятувала людей. Ця операція стала однією з перших прямих бойових зіткнень.
Відома сцена, коли його БМП підстрибнула на барикаді, стала символом боїв за Маріуполь. Це було не просто видовищне зіткнення, а демонстрація сміливості, рішучості та відповідальності за підлеглих у повному хаосі.
Через кілька місяців, у серпні 2014 року, підрозділи 72-ї бригади потрапили в оточення біля Ізвариного після масованих обстрілів із території Росії.
Частина солдатів була змушена здатися й перейти кордон, залишивши зброю. Однак підрозділ Драпатого діяв інакше. Він зібрав залишки сил – бійців і техніку з різних підрозділів, зокрема 24-ї, 51-ї, 79-ї бригад та 3-го полку спецназу. Об’єднавши їх під єдиним командуванням, він провів колону крізь мінні поля, засідки та невідомі дороги. За три дні з боями було виведено з оточення 260 бійців і понад 30 одиниць техніки. Цей прорив називають майже ювелірною операцією, порівнюючи з діями ізраїльських спецпідрозділів.
Побратими відзначають, що Драпатий вміє добирати людей, чітко ставити завдання, розрізняти головне й другорядне та не боїться делегувати повноваження. Його стиль – холодна голова, сталевий самоконтроль і мінімум зайвих слів. Відчуття, що командир поруч і повністю контролює ситуацію навіть у найважчі хвилини, рятувало не лише життя, а й психіку.
У 30-й бригаді Драпатий отримав позивний “Рубін” – і справді, як цей камінь, він був твердим, рідкісним і непомітним. Емоції дозволяв собі лише у вузькому колі, а перед підлеглими завжди залишався зібраним. Не кидав людей і не давав порожніх обіцянок. Саме тому, за словами одного з офіцерів, “коли Рубін щось каже — йому вірять, навіть якщо це наказ іти в пекло”.
Службовий шлях Михайла Драпатого розпочався у 2004 році після випуску з Харківського інституту танкових військ. Він пройшов шлях від офіцера 72-ї бригади до заступника командира танкового батальйону у 2009 році, а з 2013-го очолював 2-й батальйон. У 2015 році став начальником штабу 30-ї окремої механізованої бригади, а вже наступного року – командиром 58-ї окремої піхотної бригади.
У 2019 році очолив управління підготовки в оперативному командуванні “Північ”. У 2022 – 2024 роках брав участь у плануванні стратегічних операцій на півдні, зокрема у контрнаступі на Херсонщині. З 2024 року обіймав посаду заступника начальника Генерального штабу.
У восени 2024 року Михайло Драпатий отримав одне з найскладніших завдань – командування Сухопутними військами Збройних сил України. Це не просто нова посада, а стратегічний виклик у час, коли країна веде виснажливу війну, ресурси обмежені, а суспільний запит – безпрецедентно високий.
Йдеться про реформу всієї вертикалі влади, відновлення довіри до системи територіальних центрів комплектування, зміну підходів до підготовки мобілізованих, розвиток резерву та реального навчання військ. Особлива увага приділялася налагодженню ефективної комунікації з політичним керівництвом.
Впродовж служби Михайло Драпатий неодноразово відзначався державними та недержавними нагородами за мужність, професіоналізм і стратегічне мислення.
У 2016 році він був удостоєний Ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, а також недержавної нагороди “Народний Герой України” – за особисту відвагу й внесок у оборону країни. У 2017-му міністр оборони вручив йому відомчу відзнаку – вогнепальну зброю, прямо в зоні бойових дій.
Згодом він отримав Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня (2018), І ступеня (2022), а також одну з найвищих відзнак – Хрест бойових заслуг (2022) – за визначні заслуги у захисті суверенітету України, вірність присязі та віддане служіння народові.
Як повідомляв OBOZ.UA, командувач Сухопутних військ Збройних Сил України Михайло Драпатий ухвалив рішення подати рапорт про відставку. Він наголосив, що це усвідомлений крок, продиктований його особистим відчуттям відповідальності за трагедію на 239-му полігоні, внаслідок якої загинули українські захисники.
Перед цим, 1 червня російські війська завдали удару по розташуванню одного з навчальних підрозділів Сухопутних військ ЗСУ, розташований на Дніпропетровщині. Унаслідок ворожої атаки 12 військовослужбовців загинули, понад 60 отримали поранення. Попередньо, ворог вдарив “Іскандером”.
Там наголосили, що “жодних шикувань чи масових зборів особового складу не проводилося”, однак пообіцяли службове розслідування і покарання винних, якщо до втрат призвели “дії чи бездіяльність посадових осіб”.
Джерело: OBOZ.UA
