Президент США Дональд Трамп провів телефонну розмову з Володимиром Путіним, під час якої “сторони обговорили низку актуальних питань”, включно з останньою спецоперацією української розвідки, у результаті якої було атаковано чотири російські авіабази. За словами Трампа, у розмові Путін дав зрозуміти, що найближчим часом мирного врегулювання в Україні чекати не варто.
“Ми обговорили атаку України на російські літаки, а також різні інші атаки, які відбуваються з обох сторін. Це була хороша розмова, але не така розмова, яка приведе до негайного миру. Президент Путін сказав, і дуже рішуче, що йому доведеться відповісти на недавню атаку на аеродроми”, – написав Трамп у соцмережі. По суті, Вашингтон “санкціонує” удари Москви по Україні.
Минулого місяця Трамп назвав Путіна “абсолютно божевільним”, але потім змінив тон і заявив, що дає російському лідеру два тижні на те, щоб продемонструвати ознаки прогресу. А під час останньої телефонної розмови він вже звернувся до Путіна по допомогу щодо Ірану. Здається, Кремль досить вдало розігрує питання ядерних переговорів з Іраном, щоб утримати Трампа на своєму боці, демонструючи, що може “запропонувати щось Штатам”, отримавши як компенсацію від США – більшого простору та часу для агресії проти України.
Під час телефонної розмови Дональда Трампа з Володимиром Путіним не обговорювалися тексти меморандумів із пропозиціями щодо завершення війни в Україні. Це може підтверджувати побоювання Європи та України, що Вашингтон виходить із переговорів щодо мирного врегулювання. Адже до цього американська влада заявляла, що оцінюватиме прогрес у врегулюванні конфлікту в Україні за змістом меморандуму від Росії з необхідними умовами для припинення вогню, акцентуючи на важливості цього документа. Державний секретар Сполучених Штатів Марко Рубіо говорив, що американці хочуть подивитися, чи здатні росіяни відмовитися від того, що в Америці називають максималістськими умовами. Зазначалося, що Трамп нібито попросив Путіна запропонувати у меморандумі щодо врегулювання те, “з чим можна погодитися”, а не те, що одразу буде відхилено. І що ж маємо – Путін надає “папірець”, який навіть розглядати неможливо через його ультимативний характер, а президент США замість критики та тиску попросив Сенат поки не розглядати проєкт щодо посилення санкцій проти РФ, повідомив голова сенатського комітету у справах збройних сил Роджер Вікер.
Дональд Трамп також активно демонструє, що буде з допомогою. Голова Пентагону Гексет відмовився брати участь у зустрічі щодо організації військової допомоги Україні, що стало першим випадком з того часу, як міжнародна коаліція країн, які надають військову допомогу Україні, була створена три роки попередником Гегсета Ллойдом Остіном. Адміністрація Трампа цілком відкритим текстом говорить європейцям про те, що тепер Україна – зона їхньої виняткової відповідальності, і якщо вони хочуть продовжувати допомогу, то будь ласка, але США вмивають руки.
Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв’ю для OBOZ.UA поділився ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко.
– Президент США Дональд Трамп провів телефонну розмову з Володимиром Путіним і пообіцяв відповісти на удар по російських аеродромах. Своєю реакцією на цей факт Трамп фактично санкціонував російські удари, що є безпрецедентним моментом. По суті, президент США з “розумінням” анонсує удари відплати РФ по Україні. “Йому доведеться”, – акцентує Трамп. Як усе змінилося за кілька місяців. Західні ЗМІ повідомляють, що Путін підбадьорений такою реакцією Трампа, адже тепер можна бомбардувати українські міста без огляду на те, що Штати можуть ввести після цього якісь санкції.
– Моє враження однозначне – обурення. Те, з чого починається ця розмова, цей запис – Трамп пише, що вони обговорили атаку українських безпілотників на російські літаки, які базуються на певних аеродромах. І тільки ця одна фраза вже свідчить про дуже багато. Для мене вона означає, що тенденція до згортання допомоги США Україні – це вже не просто тенденція. Це вже майже оформлений факт, який от-от буде офіційно зафіксовано. Бо якщо людина хоча б трохи адекватно оцінює світ, то вона могла б сказати: мовляв, через російську агресію, яка триває вже понад десять років, а останні три з половиною перетворилась на повномасштабну війну, Україна – як жертва цієї агресії – відповіла так, як вважала за доцільне. І знищила значну частину стратегічної авіації потенційного ворога. От саме це і мав би обговорити Трамп з Путіним. І сказати йому: якщо ти раптом здумаєш відповісти – отримаєш уже не лише українські новітні дрони, а й серйозну відповідь із Заходу. Отак повинен говорити лідер країни, яка претендує на роль світоча демократії, прогресу і справедливості. А ми натомість почули жалюгідне мимрення, яке демонструє, що Трамп остаточно ліг під Путіна. Що він остаточно вирішив для себе: Україна йому не потрібна. І що найгірше – він уже, як ми бачимо, дає непублічні команди згортати допомогу, навіть ту, яка була законтрактована ще за Байдена. І це вже відбувається просто зараз, у нас на очах.
На жаль, це цілком логічно для Трампа. Він чудово розуміє, що Путін, хоч і бандит, хоч і перетворив Росію на новий концтабір, але ментально йому близький. Вони одного поля ягоди. Путін – диктатор. І Трамп, за своїм психотипом, такий самий, здобувши владу, намагається перетворити демократію на диктатуру. Це його мрія. І саме в цьому вони з Путіним дуже близькі. Вони прекрасно розуміють одне одного. А отже, діятимуть спільно.
– Щодо того, що ви сказали – Трамп майже повністю ліг під Путіна. Власне, російський диктатор фактично відмовився від прямих переговорів із Володимиром Зеленським і розігрує сценарій: в Україні усі терористи, намагаючись перевести в інфополі Україну в статус хуситів, ХАМАС чи якихось терористичних угруповань, Трамп оцією мовчазною згодою на відповідь йому в цьому підігрує?
– Це абсолютно очевидно. Зараз у російських болотах слово “тероризм” не зникає з вуст пропагандистів, намагаючись нав’язати думку, що саме українці – терористи. Що ми, мовляв, не обороняємося від агресора, а вбиваємо мирних людей. Що, відповідаючи на напад, самі ж і стаємо терористами. Це їхня нова методичка, і вона очевидна. Але от що не мало би бути очевидним – це сприйняття цієї риторики Трампом, який фактично з цим погоджується. Бо він представник, принаймні формально, демократичної країни. Та ми всі розуміємо: Трамп – це популіст з авторитарним ухилом. Подивіться, як він проводить наради, як розмовляє з власними міністрами, з журналістами. Трамп хоче повернути США у бік тоталітаризму. І я дуже сподіваюся, що ті, хто поряд з ним, ті, хто вірить у справжню Америку, а не в трампівську вотчину, нарешті почнуть щось робити. Бо якщо не чинити спротиву, то Америка дуже скоро може стати надто схожою на Росію.
– Якщо порівняти інтерпретації розмови Путіна та Трампа, то російська сторона наголошує на темі України, а в пості Трамп більше написано про ситуацію навколо Ірану. І це означає, що спільна мова знайдена в тому плані, що є якась угода, де кожна сторона в чомусь допомагає іншій. Трамп гальмує санкції, Путін допомагає в переговорах із союзним Росії Іраном і отримує можливість далі атакувати Україну. Здається, Путін досить вдало розігрує питання ядерних переговорів з Іраном, щоб утримати Трампа на своєму боці, демонструючи, що може “щось запропонувати” Сполученим Штатам”, і президент США на це ведеться. Чи не виглядає це як своєрідний розмін: Путін допомагає США з Іраном, а натомість отримує carte blanche на дії в Україні?
– Це навіть гірше. Усі прекрасно розуміють, що Іран не остання ланка у так званій вісі зла. І виходить, що Трамп звертається до Путіна, воєнного злочинця, по допомогу, щоб той вплинув на власного союзника. І в такий спосіб Путін фактично стає посередником між США та Іраном. Це тотальне приниження для США. Це вже не просто опуститися нижче плінтуса – це втопити себе в асфальт. І водночас визнання власного безсилля. Бо якщо президент Сполучених Штатів просить допомоги в Путіна, це означає лише одне: він сам нічого не здатен вдіяти з Іраном. Його погрози – порожній звук, його спроби домовлятись – безнадія. А тому він і звертається до вбивці, нехай той розрулить ситуацію. Це розписка у власній неспроможності. Це кінець зовнішньополітичного авторитету США. І це по-справжньому сумно.
Щодо “розміну”, то Трамп для себе вже все вирішив: Україна йому не потрібна. Європа? Із неї він теж іде. Хай там роблять що хочуть. Якщо Путін буде вбивати – ну, значить, буде вбивати. Йому ж можна. Мені здається, американська зовнішня політика входить у фазу катастрофи. Якщо справа піде далі цим шляхом, то США втратить усіх своїх союзників і партнерів. Те, що робить Трамп, об’єктивно відштовхує навіть найближчих друзів Америки. А отже, єдиний висновок, який ми маємо зробити для себе: Європа, Європа і ще раз Європа. Консолідувати всі зусилля, скористатись можливостями, яких насправді зараз чимало. Так, часу обмаль, і темпів не завжди вдається дотриматись. Але вибору немає. Маємо остаточно зрозуміти: Трамп розвернувся спиною до України і до Європи. І нічого іншого від нього ми вже не отримаємо.
– Чи здатен Конгрес, принаймні частково, виправити ситуацію? Бо ж ми чули заяви і з Сенату, і з Палати представників – мовляв, готові запровадити той самий “пекельний пакет санкцій” проти Росії.
– Це питання радше риторичне. Один із авторів законопроєкту, сенатор Ліндсі Грем, вже зробив крок назад. Знову заговорив про те, що Трампу “треба дати час”, “треба дати можливість”. Але ми з вами розуміємо – це лише слова. Поки що складається враження, що політична еліта США не наважується вголос сказати: “Пане Трамп, досить! Досить підігрувати Росії, досить грати на боці злочинця Путіна”. Цей момент, здається, от-от настане – він уже в повітрі. Але коли доходить до дій – знову з’являються ті, хто танцює під дудку Трампа. Як довго це може тривати – спрогнозувати складно. Бо, на жаль, я не бачу консолідованої опозиції проти Трампа. Демократи – у пошуках лідера. Сильного, харизматичного, здатного мобілізувати електорат. Але ми цього лідера поки не бачимо. Республіканці розколоті. Є “ядерні трампісти”, які вірять Трампу беззаперечно. Але є й інші, помірковані, і вони чомусь мовчать. Отже, ситуація неприємна. Але я не виключаю, що рано чи пізно американський політикум почне тиснути на Трампа.
– Щодо допомоги, то все виглядає, що Трамп фактично починає широким фронтом згортати підтримку України. Показовий факт – глава Пентагону відмовився брати участь у “Рамштайні”, який відбувся напередодні. США показово зупинили постачання в Україну важливої зброї для боротьби з російськими дронами, погоджену ще за Байдена. То що – можна ставити хрест на американській допомозі?
– На тій допомозі, що була затверджена ще за Байдена, то, можливо, вона ще певний час надходитиме. Принаймні частково. Деякі позиції будуть реалізовані, бо це юридично оформлені контракти, і скасувати їх просто так складно. Але, як ми вже переконались, “складно” не означає “неможливо”. Особливо, коли йдеться про адміністрацію, яка готова йти на все, аби вгодити Путіну або звести рахунки зі своїми ж союзниками. А от щодо нової допомоги, тут, я думаю, не варто мати жодних ілюзій. Мій прогноз – максимум, на що ми можемо розраховувати: що європейці дотиснуть Трампа хоча б на те, аби він погодив продаж зброї європейським країнам. А ті зі свого боку вже передаватимуть її Україні. Схоже, якщо і буде якийсь рух, то лише такий: купіть у нас.
– Щодо наших європейських партнерів. План розміщення та дій європейських коаліційних сил в Україні розроблено та завершено. Але його реалізація призупинена – США відмовляються надати ППО, розвідку та інше для підтримки “сил безпеки”, які Велика Британія та Франція планують розмістити в повоєнній Україні. У той час як європейці наполягають на тому, що так звана підтримка США необхідна для утримання Росії від порушення будь-якої майбутньої угоди про припинення вогню, президент Трамп не хоче брати у цьому участь. Чи можемо поставити хрест на цьому проєкті? Чи європейці все-таки знайдуть у собі, скажімо так, моральні сили переломити ситуацію і перестати поглядати на США?
– Знаєте, я думаю, справа не лише у моральних силах. У них є абсолютно реальні ресурси. Хіба в європейців немає можливості прикрити свої війська на території України? У них що, немає F-35? Немає систем ППО, таких, як у нас, або й кращих? Усе це є. І розвідка у них є. Це не про технічну неспроможність, пане Романе. Це про політичну волю. І про те, що США просто не хочуть брати участь. Вони відверто кажуть європейцям: “Хочете захищати Україну? Будь ласка, самі шукайте розвідку, ППО, літаки. Але нас не чіпайте”. Ось що треба зараз зрозуміти з позиції США.
Чи ця позиція може змінитися? Теоретично, так. Але лише тоді, коли політичний клас у самій Америці скаже Трампу: “Досить. Ти заганяєш Америку в глухий кут, ми втрачаємо все, що напрацьовували десятиліттями”. До того часу Трамп буде керувати так, як йому заманеться. І, на жаль, йому це поки що вдається. Тому нам лишається одне – сідати з європейцями, розробляти план дій, які мали б робити американці, і самим оборонятися. А якщо потрібно й наступати.
– Та чи готові європейці до цього? Бо вони все ще поглядають на США й очікують підтримки.
– Вони, звісно, поглядають. Але якщо їм чітко й недвозначно кажуть: “Не сподівайтесь”, то логічно, що незабаром перестануть дивитися. Який сенс витріщатися на Трампа, якщо він прямо каже: “Я вам нічого не дам”. Європейцям лишається тільки зробити висновки. Так, ніхто не хоче відкрито сказати: “Трамп – геть”. Багато країн у Європі дуже тісно пов’язані з США – економічно, військово. Але коли тобі прямим текстом кажуть: “На допомогу не розраховуйте” – то хочеш не хочеш, а мусиш адаптуватися. І повторюся: у Європі є все, що нам потрібно. Навіть ядерна зброя. Тобто ситуація не безнадійна.
– США вважають “обґрунтованими” побоювання Росії щодо розширення НАТО на схід і готові обговорювати це питання в рамках мирного врегулювання війни в Україні, заявив спецпосланець американського президента Кіт Келлог. “Це питання Росія завжди порушуватиме. Вони говорять не лише про Україну. Вони згадують також Грузію та Молдову. І ми говоримо: добре, ми можемо обговорити припинення розширення НАТО до вашого кордону. Це їхні інтереси в галузі безпеки”, – сказав Келлог. Нібито Трамп готовий пообіцяти Путіну не розширювати НАТО на схід, якщо це стане умовою завершення війни. Тобто фактично Трамп віддає Росії пострадянський простір. “Господарюйте як хочете”.
– Саме так. І це читається без окулярів. Путін чітко заявляє: “Це моя територія. Сюди не лізьте”. А Трамп йому це готовий дозволити. Для Трампа це все десь там далеко. Я впевнений, що він насилу на карті знайде ту ж Грузію чи Молдову. Йому це не цікаво. Він не бачить у цих країнах чогось вартого уваги. Для нього головне – Путін. Решта не має значення. І це, на превеликий жаль, логіка нинішнього керівника Овального кабінету.
– Виходячи з цього, про які мирні переговори можна говорити? Маємо реалії – на нас чекає війна, і спільно з Європою маємо стримувати ворога й намагатися перемогти його фізично.
– Я про це кажу від самого початку. Усі ці балачки про мирні переговори – пустопорожні. Ще можна було уявити припинення вогню. Але коли ти читаєш “документ” з Москви – це не мирна угода, це ультиматум. І ми на нього не підемо. Тому говорити про якийсь мир – просто нісенітниця. Ми правильно зробили, що в нашому документі залишили можливість для діалогу – обережно сформулювали, мовляв, можна було б щось обговорювати. Там і території, і наші західні донори. Написано грамотно. Спокійно. З розумінням, що ми цього не робитимемо, але принаймні нас не звинуватиш у впертості. Але цього замало. Трамп не хоче враховувати інтереси України. Що б не зробив Путін – він усе пробачить. А те, що на нас полетить – і, на жаль, можливо, серйозно – це буде на його совісті. Якщо вона в нього, звісно, є.
Джерело: OBOZ.UA
