Я сподіваюся, що більшість тих, хто мав ілюзії з приводу, війни, миру, Путіна і Трампа злегка протверезіли?
Це радує.
Реальність така, яка є, і всі спроби її відлакувати закінчуються депресіями. А депресія для країни, що воює, – це практично вирок.
Я не буду повторюватися, багато разів писав про те, що у РФ немає жодної причини завершувати цю війну.
Війна – це їхнє середовище існування. Їхня економіка жиріє на крові та військових замовленнях. Це не назавжди, але зараз вони чудово користуються моментом.
Війна цементує російське суспільство. Вона видавила з країни тих, хто міг змінити долю Росії… внутрішня суть перемогла проблиски розуму.
Нинішні герої Росії – мерзота, що марширує під патріотичні крики. Низькі люди, якщо за Кінгом. Це не на рік, не на два – це уроки мужності, книги, фільми про те, як мужні російські гвардійці намагалися захистити жителів Бучі від англосаксів і майже захистили…
Поки живий Путін, Медведєв, Степашин, Мединський та інша кремлівська срань, розвороту до миру не буде. Упирям мир без потреби. Нам потрібно готуватися до гри вдовгу. Я тверджу про це з перших днів повномаштабки. Це війна ідей, а не людей. Або ми вивернемося, або бути нам федеральним округом років сто, як мінімум. Або 350, як уже було.
І тим, хто думає, що буде повернення в СРСР, хочу засмутити додатково. СРСР не буде. Сучасна Росія – це навіть не про імітацію соціальної справедливості, типу радянського минулого. І не українська “диктатура”. Це справжнісінький звіриний оскал капіталізму, керований спецслужбами, бандитами і силовиками.
Дежиморди з сучасними методами контролю швидко навчать п*здливих українських громадян любити нову батьківщину і пояснять різницю між страшною диктатурою Зеленського і свободою по-путінськи. На особливо нетямущих чекають віртуози з володіння валенком з піском і умільці з нанесення Новачка на труси – залежно від ступеня нетямущості.
Ми можемо домовитися з росіянами, якщо їх змусять із нами домовитися (написав і невесело посміхнувся – самому смішно і сумно) або воювати ще рік-два, якщо буде на що і кому.
Але здаватися на їхню милість, як кричать деякі, це не вихід. Це буде нова Буча в розмірах окупованої території.
Люди в Бучі за зброю не бралися, нагадаю. Для того, щоб убивати, росіянам не треба ні приводу, ні причини.
Достатньо мати можливість.
Я не закликаю до війни до останнього українця. Я просто намагаюся пояснити, що пропонується як альтернатива.
І боюся, що в нас не так багато варіантів для виживання.
Вірніше, один варіант – не лягти під ворога.
Якщо вдасться це зробити через домовленості – чудово. Якщо не вдасться домовитися, то немає іншого шляху, ніж кісткою стати в їхній жадібній глотці. Русскій мир – це не Достоєвський і не Ермітаж, це спалені трупи зґвалтованих жінок на узбіччі Житомирської траси.
Просто пам’ятайте про це, коли вимовляєте фразу “мир за будь-яку ціну”.
З Ірпеня вона звучить інакше, ніж із Мельбурна, Дортмунда чи Оттави.
Здогадуєтеся, чому?
Джерело: OBOZ.UA
