Вичерпне інтерв’ю з компетентним військовослужбовцем ЗСУ Артемом Карякіним (позивний “Східний”, той самий український партизан), який бере участь у боях на Покровському напрямку.
Виділив, на мій погляд, основні та найважливіші його думки:
– “Логістика просто мертва. Але я думаю, що це вже всі помітили, адже вертольоти просто так не прилітають. По суті, логістики немає ніякої — абсолютно. І ця ситуація не з’явилася в Покровську тиждень чи два тому; вона склалася вже досить давно. У принципі, це точне повторення тієї самої Суджі. І сценарій приблизно такий самий. Але поки що Покровськ не впав”.
– “Коли тобі відрізають логістику з тилу, мало що взагалі можна зробити. Тобто якщо раніше, умовно кажучи, ми перетворювали міста на фортеці, як у нас прийнято в народі говорити, — то зараз це нереально”.
– “Наша головна системна проблема — це кількість людей. Росіяни нічим не сильніші за нас на полі бою, просто їхня кількість більша. На деяких напрямках нам доводиться мати справу з тим, що на деяких наших позиціях чергує всього лише одна людина — один піхотинець. Цей піхотинець вступить у бій тільки в крайньому випадку. Нам дуже сильно не вистачає людей, піхоти. Це ще один ключовий фактор наших невдач, поряд із російськими безпілотниками”.
—————————————
Гарне інтерв’ю — ніякої води, все тільки по суті.
Він ще розповідає там про “Рубікон”, але це не основне: хоч би які сили були у ворога, за мертвої логістики та нестачі найголовнішого ресурсу — живої сили — все інше глибоко вторинне.
Яка різниця, скільки дронів і дроноводів у “Рубіконі”, якщо в тебе на деяких позиціях, за свідченням того самого Карякіна, чергує один (1) піхотинець!
До слова, те, що на 10 км в українців цілком може бути 3–5 осіб, — давно не новина.
Скільки завгодно можна говорити про героїзм цих людей, але у військового утилітаризму своя невблаганна логіка: — пара людей на такі масштаби місцевості НЕ МОЖУТЬ обумовлювати ваш контроль над цією самою місцевістю.
Фронт не терпить порожнечі: якщо десь немає ваших солдатів, то туди неминуче прийдуть солдати ворога.
Так, ви дронами вб’єте десяток і навіть сотню, але добереться сто перший, потім ще один, і ще — і ось у ворога вже на порожній ділянці є троє вцілілих.
А потім ще і ще: троє тут, шість там, дев’ять уже тут.
І не має значення, скільки при цьому сотень чи тисяч солдатів ви йому вбили, якщо ворог максимально толерантний до втрат і йому не шкода цих сотень і тисяч.
Так на практиці і виглядають ці повільні повзучі зафарбування на карті — основне, що хвилює Кремль у цій війні.
Джерело: OBOZ.UA
