14 липня 2022 року близько 10-ї ранку російська армія завдала три ракетні удари по центру Вінниці. Серед тих, хто опинився поблизу місця трагедії, був Роман із мамою Галиною. Вони приїхали до Вінниці в гості до родичів і саме прямували до медичної клініки. Мати загинула на місці. Роман вижив, але отримав тяжкі поранення: 45% опіків тіла, зокрема 35% – внутрішніх, перелом руки, опіки обличчя, рук і ніг, ушкодження дихальних шляхів та уламки в черепі.
У інтерв’ю Радіо Свобода батько Романа розповів, як живе син після трьох років лікування та реабілітації. Сам Роман у розмові з журналістами у 2023 році згадував той день.
“Бабах – мене відкинуло в стіну. Я встаю, бачу, що все горить, нічого не видно – видно лише світло, вихід, і я пішов уперед. Стрибав по камінню, не чув лівої руки і правої ноги. Я трішки йшов, трішки повз, трішки сідав. Так і дійшов”, – розповів хлопчик.
Перші дні після трагедії Роман провів у реанімації у Вінниці. Його батько Ярослав у той самий час мав поховати дружину й паралельно дбати про важкопораненого сина.
Після стабілізації стану хлопчика евакуювали до Львова, потім до Польщі, а далі – літаком до шпиталю в Дрездені (Німеччина).
“Операції, операції, операції”, – згадує батько.
Опіки третього ступеня вкрили обличчя, голову та кінцівки. Протягом двох років дитина носила спеціальну компресійну маску, щоб уникнути формування глибоких рубців.
“На початку йому було незручно, маска була незрозумілою для нього. І збоку люди дивилися і не розуміли. Усім треба було пояснювати. Але згодом він звик. Йому навіть стало незручно, коли був без неї. Але коли її зняв – стало легше, особливо влітку”, – розповідає Ярослав.
Після тривалого перебування в Дрездені Роман повернувся до Львова, пізніше – знову на лікування в Німеччину, і лише потім остаточно – додому.
Під час лікування встиг вивчити німецьку мову та адаптувався до місцевої школи. Але, за словами Романа, українська система навчання йому ближча.
“Порівнюю з Німеччиною, але в Україні – набагато краще, тому що, наприклад, із кимось в Україні подружився – то вже твій друг. Найчастіше у школі в Німеччині мене питали, що зі мною сталося. Якщо це дорослі, я пояснював. Якщо це маленькі діти, не сильно вони звертали увагу, бо ще не розуміють”, – каже Роман Олексів.
Нині хлопець навчається у львівській школі, займається музикою, грає на баяні, бере участь у конкурсах. Навесні 2025 року Роман здобув перемогу на міжнародному конкурсі баяністів-акордеоністів InterSvitiaz Accomusic 2025. Музика і танці стали частиною його фізичної та психологічної реабілітації.
Батько, досвідчений музикант і педагог, щодня займається з сином.
“О Боже, який ти став високий”, – вигукує фізичний терапевт під час зустрічі.
Роман сміється і показує: взув мамині кросівки 38-го розміру.
“Мамине взуття. Я доріс – і тепер воно моє”, – каже хлопчик.
У родині немає тем, про які не можна говорити. Вони свідомо відкриті до діалогу про пережите.
“Зрештою, про те, що сталося, він уже дуже багато розповідав, ще в перші роки. Перші пів року він щоранку починав із розповідей, як усе відбувалося. Мене не було там під час трагедії, а він щодня вставав близько п’ятої ранку і починав розповідати. Якщо говориться вже не вперше – йому легше про це казати, і він каже спокійно. Так само розмови про маму: якщо постійно говоримо про неї, то спокійно згадуємо гарні моменти. І це, навпаки, приємно. Для нього це – як промінчик тепла. І це важливо проговорювати. Не можна просто мовчати”, – згадує батько.
Хлопчик каже, що він постійно з батьком їздить до матері на цвинтар.
“Ми постійно їздимо до мами на цвинтар – практично щодня там буваємо. Він приходить, ставить свічку, посидимо трішки – і їдемо додому. Тобто це наше таке життя, без приховувань” – говорить Роман Олексів.
За словами медиків, Романа доведеться оперувати до 18 років, тому що шкіра росте, а шрами – ні. Тож ці ділянки тіла потрібно коригувати за допомогою пластичних операцій.
Як повідомляв OBOZ.UA, Роман показав справжню незламність та після скількох операцій повернувся на паркет. Він вже бере участь у змаганнях з танців та виборює там нагороди.
Також 6 грудня 2023 року в Римі 9-річний Роман Олексів зі Львова, який втратив маму, а сам дивом вижив під час ракетної атаки окупантів по Вінниці, зустрівся з Папою Римським. Він подарував понтифіку пам’ятний браслет і отримав від нього благословення.
Джерело: OBOZ.UA
