Президент США Дональд Трамп, схоже, прозрів щодо дій російського диктатора Володимира Путіна. Тепер американський президент заявляє про новий, жорсткіший курс стосовно Росії. Але поки неясно, чи це означає нову постійну політику.
Такий тиск може містити збільшення постачання зброї та боєприпасів на потреби України. Білий дім також може повністю підтримати двопартійний законопроєкт у Конгресі, який вводить нові жорсткі санкції проти Росії, а також Китаю та Індії, які є великими покупцями її нафти. Якщо Вашингтон справді діятиме рішуче, різниця буде величезною і може похитнути тверду впевненість Путіна, що він зможе перетиснути Захід і зрештою виграти війну.
Водночас Трамп настільки схильний до угод і залежить від настрою та нашіптування останнього співрозмовника, що цілком доречно запитати, як довго триватиме його ворожість до колишнього друга в Кремлі. І хоча він говорить про допомогу Україні в обороні, важко уявити, що його позиція зміниться настільки, що він погодиться на військову та фінансову допомогу Києву в розмірі десятків мільярдів доларів, яку Конгрес США виділив під час адміністрації Байдена.
Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився контрадмірал у відставці Марк Монтгомері.
Монтгомері – син кар’єрного військово-морського офіцера, має успішну 30-річну кар’єру як на флоті, так і в політиці США. За свої успіхи під час військової служби Монтгомері був відправлений до Білого дому і призначений до Ради національної безпеки з 1998 по 2000 рік, обіймаючи посаду директора з транснаціональних загроз. З 2009 по 2010 рік він обіймав посаду начальника відділу стратегії в Управлінні начальника військово-морських операцій у Пентагоні. З 2010 по 2012 рік Монтгомері працював заступником директора з питань планування, політики та стратегії Європейського командування США в Штутгарті, Німеччина. З січня 2013 по жовтень 2014 року він командував бойовою групою 7-го флоту. Монтгомері є членом Ради з міжнародних відносин і випускником Массачусетського технологічного інституту.
Щодо України, то основна думка Марка Монтгомері полягає в тому, що якщо нашій країні повноцінно допомагати, то вона здатна перемогти у війні проти Росії. Але на думку адмірала, до цього часу повноцінно це не робили ні США, ні країни Європи.
– США фактично налякали Україну та її європейських партнерів, коли раптово призупинили постачання озброєння, але потім Трамп так само різко скасував це рішення після розмови з Путіним. Як ви гадаєте, як президент США діятиме далі? Чи справді допомагатиме Україні та розпочне тиснути на Москву?
– На мою думку, у питанні припинення-відновлення постачання озброєння та ППО Україна стала свідком чергового розриву між президентом Трампом і професійною спільнотою – як у Пентагоні, так і в інших державних інституціях. Трамп – класичний опортуніст. Передусім він дбає про Дональда Трампа. А вже потім про Сполучені Штати. Водночас путінська стратегія порожніх обіцянок миру завела його в глухий кут. Останні заяви президента є важливим сигналом: спроби тиску через “особисту дипломатію” з Путіним вичерпано.
Про велике роздратування свідчить і той факт, що Дональд Трамп навіть задумався про новий пакет військової допомоги Києву вперше з повернення до Білого дому. Трамп завжди намагається підвищити ставки у відносинах з іноземними друзями та ворогами за допомогою риторики та тарифів. Цей крок розглядається для того, щоб надіслати сигнал Путіну, який не бажає припиняти вогонь в Україні. Тому я маю сподівання, що Трамп нарешті тепер усе зрозумів. Він має посилити тиск на Росію, якщо хоче досягти угоди щодо України. Адже очевидно, що Путін не збирається закінчувати війну, яка тепер є питанням його політичного виживання. Тому розрахунки Трампа та його помічників на те, що його можна переконати піти на угоду – центральне припущення всього світогляду президента, – були помилковими. Прозріння президента відкриває нові можливості для України, критиків Путіна в Конгресі та заляканих союзників Америки. Трамп, схоже, досяг переломного моменту.
– Дональд Трамп анонсував важливу заяву щодо Росії, яка буде оголошена 14 липня. На вашу думку, про що саме йтиметься?
– Думаю, президент Сполучених Штатів оголосить про посилення тиску на Росію. Він уже натякав на три напрями дій. По-перше – санкції. Він нібито звернувся до Сенату із закликом ухвалити Закон про санкції проти Росії – 2025, який надасть президентові змогу запроваджувати мита проти країн, що імпортують нафту й газ із Росії. Маю на увазі Китай, Індію, Туреччину. По-друге – оборона. Йдеться про постачання оборонного озброєння Україні: систем ППО, артилерії, протиракетних комплексів. Можливо, навіть про використання президентських повноважень, аби прискорити логістику. І третій напрям – наступальне озброєння. Тут я менш упевнений. Це вже було б справжнім викликом для Путіна – керовані ракети, пускові установки, активні бойові дії. Якщо Трамп наважиться і на таке – це буде реальний тиск. Але поки що роблю ставку на перші два пункти.
– Але з Трампом завжди є ризик, що він знову змінить курс.
– Абсолютно. Але є й парадокс: Україні певною мірою на руку те, що Путін не припиняє тиску. І це може спонукати Трампа діяти. Я не певен, чи Путін взагалі здатен адекватно зреагувати на тиск США. Але знаю одне: війна може затягнутися, поки Путін не буде змушений піти на реальні поступки, а тому його треба максимально до цього примушувати.
– Через заяви та дії президента Трампа і представників його адміністрації сьогодні, вважається, відверто кажучи, що йому байдуже: є Україна, немає України – це не його проблема. Вона його не цікавить. На вашу думку, для Трампа потенційна поразка України нічого не означає чи все-таки стане геополітичним ударом як для нього особисто, так і для Америки, можливо навіть більш важким, ніж Афганістан після виведення американських військ у 2021 році?
– Я не вірю в поразку України. Мій досвід і спостереження за останні два роки свідчать про зворотне. Але якщо станеться катастрофічна втрата цивільного населення, зруйнується критична інфраструктура, або не дай Боже – Україна капітулює, то це стане ганьбою особисто для Трампа, плямою на його політичній репутації, що може перекреслили усе, чого він прагнув. Тому я думаю, що навіть одне це усвідомлення може змусити його й далі підтримувати Україну.
– Маємо Сенат і Ліндсі Грема, який заявляє про намір нарешті домовитися щодо запровадження нового, так званого пекельного пакета санкцій, уже в найближчі дні. Грем заявив, що Трамп готовий до просування тиску проти Росії і що настав час “змінити правила гри” для Путіна. Навіть спікер Палати представників Майк Джонсон зазначив, що Кремль не прагне домовлятися і багато його колег вимагають посилення тиску щодо Росії. Зважаючи на стан економіки РФ, а більшість оглядачів заявляють, що він жахливий, ще один крок для її знищення був би дуже доречним.
– Ймовірно, ми ухвалимо законопроєкт Ліндсі Грема. Водночас у ньому вже пропонуються певні винятки, які дозволяють президентові змінювати умови цього документа на свій розсуд. І з опортуністом на чолі держави – це завжди ризик. Але ви праві – 40% економіки Росії тримається на експорті нафти й газу. Якщо ми перекриємо ці потоки, Путін буде змушений вибирати: або скорочувати військові витрати, або зменшувати виплати своїм бабусям – тобто електорату. У будь-якому разі дипломатичні інструменти не працюють. Залишається два напрями. І вони точно спрацюють, якщо їх використовуватиме Трамп. Тож санкції та зброя для України – ось два інструменти, які залишилися. На жаль, і Байден, і Трамп досі не використовували ці інструменти повною мірою.
Якщо США нададуть Україні не лише оборонну, а й наступальну зброю – це може змінити перебіг війни. Головне питання: чи готовий Трамп і справді завдати удару по Росії? Бо інакше Путін, який є авторитарним вбивцею, а це визнає майже кожен, не зупиниться. Він піде далі. Тож мета України – не програти. І мінімізувати жертви серед цивільного населення. Але це неможливо без сучасного озброєння. Якщо Європа й Трамп зроблять правильні кроки – Україна вистоїть. Але поки ви фактично самі протистоїте третій за потужністю армії у світі.
– Суспільна думка в США щодо війни в Україні. Американці втомилися від новин з українського фронту чи все-таки ми можемо й надалі розраховувати на їхню підтримку? Адже, наприклад, ті ж таки представники руху MAGA, на підтримку яких спирається Дональд Трамп, виступають проти допомоги для України.
– Нещодавні опитування показують, що дві третини американців, незалежно від того, чи є вони демократами, республіканцями чи республіканцями MAGA, від двох третин до однієї третини вважають Путіна відповідальним за війну, а не Україну. Тож більшість людей розуміє, що насправді відбувається. Проблема полягає в тому, що, як ви правильно зазначили, республіканці MAGA менш зацікавлені в тому, щоб втручатися будь-де у світі. А Україна є предметом нинішньої війни. Тому їм це некомфортно. Я справді вважаю, що якщо президент Трамп вирішить більше озброїти Україну, якщо він вирішить запровадити більше санкцій проти Росії, він матиме повну підтримку в Конгресі та загалом від своїх прихильників. Адже тільки якщо президент Трамп дійсно покарає Росію економічно та військово санкціями та підтримкою України, він зможе зупинити Путіна, а ми всі знаємо, що Путін – авторитарний вбивця. Він не зупиниться, доки Сполучені Штати не зроблять на нього належного тиску.
– Пане адмірале, хотів би перейти до Європи й питання присутності на континенті сил США в межах НАТО. Чутки про виведення американських військ із Європи посилюються. І хоча на останньому саміті НАТО Трамп запевняв, що США залишаються в Альянсі, довіри це не додало. Європейці готуються. Наскільки реальним є такий сценарій?
– Якщо чесно, мене більше засмутила не позиція Трампа щодо цього питання, а слабка реакція Європи після лютого 2022 року. Подивімося правді в очі. Східна Європа хотіла витрачати на оборону ще з 2014 року, але не мала ресурсів. А от Західна Європа – де всі гроші – досі витрачає менше 2% на тлі відкритої російської агресії. Це розчаровує. Сподіваюся, що ситуація зміниться. І так, я сподіваюся, що Німеччина стане лідером. Але це радше надія, а не стратегія.
Щодо питання присутності, то США мають залишатися в Європі, навіть з частковим скороченням контингенту, аби надати чіткий сигнал стримування Путіну. Але Європа не має права спати спокійно лише тому, що Трамп “страшний” та може зробити непопулярні кроки. Вони самі пасували з 2022-го по 2025-й. Не відбудували оборонно-промисловий потенціал. Не інвестували в оборону – аж до останнього саміту. І давайте визнаємо: саме українська армія три роки поспіль била росіян і значно послабила їх. Це причина номер один, чому Путін не пішов на Балтику чи Польщу. Причина номер два – Балтійські країни та Польща справді інвестували в оборону. США також розмістили бригаду в Польщі, батальйони – у Балтії. Тому Путін і стримується. Не завдяки Брюсселю. А завдяки Україні, Польщі й Балтії.
– Чи може НАТО працювати без США, наприклад, за участі Канади? Чи реалістично це і наскільки ефективно?
– Поки що ні. Але якщо канцлер Німеччини Мерц таки зробить те, що обіцяє, і стане лідером європейського НАТО, підтримуючи план генсека Альянсу Рютте, тоді є шанс. Адже Німеччина має для цього і гроші, і технології, я вже не кажу про завзятість, яка буде присутня. Тоді, думаю, Велика Британія та Франція теж підтягнуться. Це вже буде серйозна інвестиція в НАТО. І саме така ініціатива може переконати Трампа залишитися в грі. Без США це не працюватиме так, щоб Путін боявся. І тому порядок дій такий: спочатку Німеччина активно включається в гру, як того потребують нинішні військові реалії, потім – Лондон і Париж, а тоді, можливо, Вашингтон вирішить, що нічого змінювати не треба. Це і є ключ до збереження НАТО.
Джерело: OBOZ.UA
